О мій рушник, вклонюсь тобі низенько

"Рідна мати моя, ти ночей не доспала.

Ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, 

І рушник вишиваний на щастя дала..."

                                            

                                               Андрій Малишко

   Вишитий рушник - класика української народної культури, який вважається одним з найпомітніших і шанованих виробів. Без нього не обходилося жодне свято чи обряд, супроводжуючи українця протягом життя. З ним  народжуються, одружуються  і йдуть із життя.

     У давнину рушник відігравав важливу роль, на ньому вишивалися священні язичницькі зображення. Це були "язичницькі іконостаси", сповнені глибокої архаїки.

             У кожному  селі був свій вишитий рушник з особливою символікою.  Орнаменти рушників  - це своєрідна народна пам'ять про сили землі та сонця. У вишивці знайшли відображення орнаменти, пов'язані з образами добре, краси, здоров'я від усього.

  Рушник  завжди був символом гостинності - на ньому підносили гостям хліб-сіль.

       Також був найдорожчим подарунком матері в дорогу синові як пам'ять про дім та побажання щасливого майбутнього в новому житті.

      Наш рушник є і оберегом і молитвою, і засобом спілкування з предками.
      Здавна в Україні рушник був окрасою хати. При будівництві хати, коли вже було зведено стіни, вгорі над покутям ставили "квітку" і вішали ікону в рушнику.

   Український рушник можна порівняти хіба що з народною піснею, вишиванкою і писанкою, разом з ними він є невмирущим символом України.
   
   І.М. Гончар якось сказав, що Україна має стільки рушників, що ними можна оперезати всю земну кулю.