Дитина - дзеркало родини

 

   Діти - це головна радість і надія для батьків. Вони справжнє майбутнє не тільки для держави, а й для всього світу.

Своєрідність Волинської вишиванки

Здавна волинська вишиванка славиться своєю красою та своєрідністю. Переважна більшіть сорочок викроювались ножем. Крій жіночих та чоловічих сорочок принципово не відрізнявся.

Переважають чіткі, прості геометричні візерунки. 

Біле по білому або Подільська вишивка

Час доніс до наших майстринь бездоганні техніки вишивання традиційного одягу, ціле культурне джерело, але перейшло з поколінь у покоління, вбираючи у себе все найкраще, що стосується українців. Одна з цих технік вишивання «Білим по білому».

Традиційне вбрання українців

   В українському народному костюмі втілилася історична доля народу, його культура і традиції. Національний одяг зберігає в собі особливості різних культурних епох, тому він є одним з найважливіших історичних джерел вивчення культурних особливостей українського народу.

   Археологічні розкопки свідчать, що український народний костюм з`явився ще в часи Київської Русі. Вже тоді чітко виявлялися регіональні відмінності в одязі.

Вишиванка - твій генетичний код

День вишиванки відзначають щороку в третій четвер травня з 2006р.

У День вишиванки український традиційний одяг надягають усе більше людей не лише в нашій країні, а по всьому світу.

Свято було засноване в Чернівцях у 2006 році. Студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича запропонували ідею акції “Всесвітній день вишиванки” і прийшли одного дня в українському традиційному одязі.

Так повелося, що завжди, коли нам добре та гарно, ми вдягаємо те, що для нас більше, ніж просто одяг, - наші вишиванки.

Вишиванка гріє, оберігає, надихає, наповнює світ красою, гармонією і любов‘ю.  Якби не було вишиванок - життя було б значно безбарвніше. Коли зовсім немає сили чи погано - одягай вишиванку і сила прибуде.

Цьогоріч День вишиванки ми святкуємо 21 травня

Звичаї і традиції українського народу

                                                                              

   Кожна нація, кожен народ мають свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть освячені віками. Звичаї народу - це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.

Унікальний петриківський розпис

Цікавий, альтернативний, неповторний – петриківський розпис. Це традиційний український художній стиль. У ньому безліч мальовничих квітів та дивних птахів, що манять своєю красою та барвистими візерунками.

Петриківка – це декоративно-прикладне, станкове народне малярство. Петриківські візерунки з легкістю можна перенести на будь-які поверхні та текстури, починаючі від стін інтер’єру та великих декоративних панно і закінчуючи склом, текстилем та платиком.

ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ

Депортація кримських татар, розпочата 18 травня 1944 року, – один із страшних прикладів злочинів радянського режиму, вчинених ним під час Другої світової війни. В Україні ця депортація визнана геноцидом. Цей день, 18 травня, в Україні вшановують як День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу.

Загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тис. осіб на загальне спецпоселення, 6 тис. у табори управління резервів, 6 тис. до ГУЛАГу, 5 тис. спецконтингенту для Московського вугільного тресту, а разом 200 тисяч осіб.

Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. В реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.

Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар.

Що б такого почитати? (сучасна література)

Львівська вишиванка.

У давні часи завдяки вишиванці ми могли ідентифікувати регіон, соціальний статус та сімейне положення людини.

Як і кожен регіон України має свої особливості у вишивці не винятком стала і Львівщина.

Львівська вишивка має свою особливість: білий простір між елементами малюнка, завдяки чому сорочка виглядає прозорою і легкою. Львівські вишивки, виконані переважно хрестиком та стебнівкою, нагадують тонке мереживо. Дрібна павутинка квіток чорного кольору, поєднаного із червоним, жовтим, зеленим та синім.

У Львівському регіоні люблять поєднувати одразу по кілька різних візерунків. На білому полотні розливаються геометричні орнаменти, які творять невимушений легкий вигляд одягу. Аби вишиті елементи виділялись та ставали об’ємними – між візерунками залишають чисте полотно. 

У Львівській області вирізняються Городоцький, Яворівський та Сокальський райони.

Для Городецьконо району типові орнаменти, складені з багатопроменевої розетки та її фрагментів. Вишивають червоним, додаючи синього, рідше чорного кольору, так званим городоцьким швом. Городоцький шов «півмісяці» поширений у вишивці Городоцького району Львівщини. За композицією ці вишивки являють собою чергування круглих розеток — «місяців» або «півмісяців» з ламаної стрічки. «Півмісяці» вишиваються переважно червоним кольором у техніці гладі. Стібки гладі кладуться щільно, один до одного, початок стібка сусіднього сектора збігається з кінцем стінки попереднього.

Сокальська вишиванка – легка та контрастна. Традиційна для цього району вишивка виконана чорними нитками. Рідше на Сокальщині трапляється червона та жовта вишивка чи їх поєднання.

Від сорочок інших районів Сокальська вирізняється незакритим білим простором між елементами малюнка. Акуратні чорні візерунки створюють враження легкого мережива. Виконують їх поверхневим шиттям — хрестиком, стебнівкою.

На Сокальщині в кінці XIX століття для вишивання часто використовували геометричний орнамент. На початку XX століття на сорочках все частіше вишивають рослинні візерунки з мотивами руж, тюльпанів, барвінку. Вони компонуються у вигляді смуг, галузок з квітами, букетів або віночків з квітів та листків.

Багаті та вишукані візерунки вишивали на рукавах, манжетах та комірах (на тих частинах сорочки, які було видно з-під верхнього одягу).

Яворівська вишивка є більш яскравою. Яворівський район мав свою унікальну техніку: дрібні елементи складали з окремих фігурок: сосонок, клинців, кривульок…, вишитих різнобарвними нитками: блакитною, синьою, зеленою. У жіночих сорочках вишивали манжети рукавів та самі рукави, на грудях робили невеличкий виріз.

Цікаві факти про вишивку

~  Вишивати – це дійсно давня українська традиція. Археологічні дослідження та свідоцтва науковців говорять про те, що вишивка як окремий вид мистецтва на території сучасної України відома з VI століття.

~  В національному музеї Івана Гончара, де зібрані зразки вишивки із різних куточків нашої держави, підсумували: існує понад 250 швів, які базуються на 20-ти видах техніки вишивання. Найпопулярнішими є мережання, низь, настилування (гладь). Популярна сьогодні вишивка хрестиком прийшла в Україну з Європи лише в другій половині ХХ ст.

~  Узори вишивки можна поділити на три великі групи: геометричні, рослинні і тваринні (зооморфні) орнаменти. Рослинні традиційно вишивали на жіночому вишитому одязі, геометричні – на чоловічому. Єдиний рослинній орнамент, який міг прикрашати чоловічу вишиту сорочку, – листя дуба – символ сили і мужності.

~  Орнаментом, який однаково підходить всім, і дорослим, і дітям, є восьмикутна зірка. Вона символізує сонце, образ Творця, єдиного духовного початку всього живого.

~  Довгий час вишивка була своєрідною візиткою людини. По багатстві орнаменту і використаним кольорам можна було дізнатися про її вік, сімейний стан, соціальний статус. Наприклад, сорочку із вишитими квітами носили тільки молоді дівчата. Заміжні жінки вишивали узори з плодами і ягодами калини, що означало дітей. В останні роки вишивка виконує більше декоративну функцію.

~  Багато вишиті манжети, горловина і низ сорочки – не данина моді. В давнину люди вірили, що через ці місця, де одежа перестає прикривати тіло, до них може підступитися зло. Щедрою вишивкою узорів з оберегами матері і кохані намагалися захистити своїх близьких. Тому дітям при народженні дарували вишиту сорочу, аби та оберігала їх від злих духів.

~  Першу школу вишивки в Київській Русі було створено ще в ХІ столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха. У ній опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом.

~  Колір сорочки та узору також має значення. Білий – символ світла і чистоти; червоний – любов, кров, вогонь; синій – колір води, а жовтий – символ сонця. Лише до чорного наші прадіди ставилися по різному. В одних регіонах його вважали кольором смерті і або не вишивали на сорочках взагалі, або носили у поважному віці. В інших, навпаки, асоціювали чорний колір із землею, а значить щедрим врожаєм і багатством.

~  Сорочка  (особливо чоловіча) - символ кохання й вірності. У давньому замовлянні говорилося: "Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був". Кожна дівчина повинна була вишити сорочку своєму майбутньому чоловікові. І не просто так, а для того, щоб знати — вірний він їй чи ні.

Вишиваючи сорочку, дівчата нашіптували старовинне заклинання. Вважалося, якщо сорочка втратить свою білизну після чергового прання, отже, як кажуть в народі: "скочив чоловік у гречку". А ще розповідають, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній дівчині. Інші жінки до такого сакрального ритуалу не допускалися. Так чумак підтверджував вірність своїй коханій.

~  Перший модник у вишиванці став Іван Франко, який поєднав вишиванку з буденним одягом, а саме з піджаком. У такому вигляді письменник зображений на 20-гривневій купюрі. 

Символ кохання

~  Українська вишиванка - модна в усьому світі

Наш національний етно-колорит продовжує надихати і закордонних дизайнерів, які створюють все нові й нові варіанти інтерпретацій традиційних українських візерунків.  

Приміром, у круїзній колекції «Resort 2017» від модного дому «Valentino» чітко прослідковуються українські мотиви – традиційні елементи нашого національного одягу були помітні у багатьох варіантах вбрання. Вишивка, мережки і стильні етно-аксесуари виглядали на подіумі дуже оригінально!

Що б такого почитати? (класика)

Особливість вишивки Тернопільської області

Сорочка оздоблена вишивкою  залишилась популярною формою народного мистецтва на всій території Тернопільської області до сьогодні.

Здавна українці шанували вишиту сорочку, бо вірили, що вона захищає людину. У вишитих узорах люди відображали те, що бачили довкола себе, і вірили, що виконана з любов’ю і заклинанням вишивка на сорочці довго оберігатиме від хвороби й лиха.

День пам'яті та примирення

9 травня Україна відзначає День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. 

Друга світова війна — свідчення прояву патріотизму, великих чеснот воїнів-українців, що боролися проти нацизму. За важких умов панування тоталітарної системи, ціною незчисленних утрат вони змогли захистити свій дім і Батьківщину.

Жива пам’ять про такі події є застереженням для будь-якої країни, наочним аргументом на користь збереження незалежності, громадянського миру, єдності та злагоди у суспільстві, а також запобіжним фактором від можливості повторення подібного сценарію.

ТОП 10 КНИГ ПРО ЗДОРОВ'Я

Наш оберіг народна хустка

    Хустка - це образ українського фольклору. Будучи елементом народного вбрання, хустка використовувалась замість намітки, як обов'язковий головний убір заміжньої жінки. 

       Вбиралися в неї також незаміжні дівчата взимку.

      Хустку носили на всій території України, вона була маркером соціального стану жінки. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки - темні, вдови - чорні. Хустки свідчили про рівень достатку родини. Про коштовність хусток свідчить той факт, що за польської влади на Західній Україні чоловік повинен був десять днів працювати аби купити своїй дружині хустку. 

   На Західній Україні хустки ткали з тонкої вовни на лляній або конопляній основі. Вони були прямокутної форми , оздоблені смугами з вужчих сторін. Іноді декорували всю хустку.

    Хустку на свята пов`язували ошатніше ніж у будні, поєднували її з квітами. На Західному Поділлі у Теребовлянському районі дівчата незакрите хусткою волосся прикрашали живими квітами.

 Нині хустки й далі залишаються частиною вбрання або аксесуаром до нього.

Весняний букет для мами

  Одне з найсвітліших і найрадісніших свят у році - це День матері. Україна, як і багато країн світу, відзначає його в другу неділю травня. Цьогоріч це світо припадає на 10 травня.

О мій рушник, вклонюсь тобі низенько

"Рідна мати моя, ти ночей не доспала.

Ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, 

І рушник вишиваний на щастя дала..."

                                            

                                               Андрій Малишко

   Вишитий рушник - класика української народної культури, який вважається одним з найпомітніших і шанованих виробів. Без нього не обходилося жодне свято чи обряд, супроводжуючи українця протягом життя. З ним  народжуються, одружуються  і йдуть із життя.

Бібліотечнмй каталог - ключ до знань

      Освіта - скарб, праця - ключ до нього.

  Бібліотека відкриває читачеві свої скарби за допомогою каталогів і картотек. Саме вони містять потрібну інформацію про будь-яку книгу - прізвище, ім'я по батькові автора, анотація, видавництво, місто й рік видання, обсяг книги, тираж - вихідні дані.