День
Героїв або Свято Героїв — щорічне свято в Україні, встановлене
на честь українських вояків — борців за волю України, передусім
лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, гайдамаків, опришків, січових стрільців,
вояків Армії УНР, ОУН-УПА, а також героїв Небесної сотні та сучасної російсько-української війни.
Це свято не лише данина пам’яті героям минувшини, а й день шани героїв новітніх, які сьогодні віддають свої життя за соборність та незалежність нашої Батьківщини. Цей день є символом незборимості української нації, день пам’яті всіх українців, що присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність України, це свято величі духу українських вояків — борців за волю України та є символом незборимості української нації.
У 1941 році Другий Великий
Збір Організації Українських Націоналістів постановив щороку 23
травня святкувати День Героїв. Свято було приурочене до сумного
дня 23 травня 1938 року, коли в Роттердамі було
вбито Євгена Коновальця. Було також обумовлено, що саме у травні пішли з
життя «кращі сини України XX століття»: Микола Міхновський, Симон
Петлюра та Євген Коновалець.
До здобуття Україною незалежності свято
святкувалося підпільно, з проголошенням незалежності у 1992 році
почало набувати розголосу.
Для нас це свято дає можливість
відродити історичну пам’ять, на величі вчинків і величі духу плекати нових
героїв, нових захисників української нації захисників незалежності України.
В цей день маємо можливість наповнитись гордістю за наших предків, які поклали голови у боротьбі за незалежність України. Завдяки їхній жертовності ми можемо вільно дихати й ступати по рідній землі.
Це нагода висловити свою щиру вдячність та пошану тим, хто без вагань поклав своє щире синівське серце до ніг Матері-України, чий героїчний чин став прикладом для майбутніх поколінь.
День Героїв
потрібен щоби на прикладах і вчинках Героїв, які захищали свій край та свою
країну, виховувалися нові покоління захисників України.
