З Новим роком!

Віртуальна виставка нових надходжень

                           Увага! Новинки!   
    

63.3(4УКР)        Рощина, Н. Роксолана [Текст]
 Р-81              / Н. Рощина. - Х., 2013. - 218 с.                        
                            Яскраві особистості, які жили в той чи інший період історії, роблять її цікавою та небуденною. Ця книжка - про одну із таких особистостей української історії - Роксолану. Вона була полонянкою, а стала султаншею, її незвичайне життя описане не тільки в історичних хроніках, але й в народних легендах та переказах.

63.3(4УКР)          Тагліна, Ю. Михайло
Т-13                   Грушевський [Текст] / Ю.
                       Тагліна. - К., 2013. - 128 с.

                             У книзі розповідається про одну з головних постатей українського  національного самоствердження в новітній історії України - про Михайла Грушевського. Завдяки йому світ дізнався про Українську державу, президентом якої він і був.

63.3(4УКР)          Чухліб, Т. Козацьке коріння 
Ч-96               Миколи Гоголя [Текст] / Т. Чухліб. -
                         К.: Наш час, 2013. - 271 с.

                               У цьому виданні автор простежує український родовід М. В. Гоголя, висвітлено біографії його родичів, а також розкрито маловідомі факти і події з життя письменника, досліджено історію козацького містечка Сорочинці, хутора Василівка і села Диканька.

81.411.1                  Белей, Л. Ім'я дитини в Б-43            українській родині [Текст] / Л.
                     Белей. - К., 2013. - 288с.

                                Ім'я дається людині при народженні й супроводжує її все  життя. Власні імена людей - це найдавніший розряд власних імен, адже перші власні імена - Адам та Єва - фіксуються уже на перших сторінках Біблії. Дана книга містить стислий огляд історії імен українців, а також словник, в якому можна вибрати ім'я, довідатись про його первісне значення та ознайомитись із його скороченими й пестливими формами.

Дідух - національний символ родоводу

                    Виблискує Дідух на славу
                    Золотом солом'яних спіралей.
                    Пучки, мов потужні булави,
                    В багатстві плетіння деталей!
                    Зернята з-під його рамен
                    Нагадують про пам'ять роду
                    Далеких сонячних племен
                    Мого прадавнього народу!

        Новий рік, Різдво - це особливий, ні на що не схожий час у році, коли усі поринають в атмосферу миру, спокою, єдності, очікування дива. А, як відомо, найкраще диво - це диво, зроблене власними руками.

        Ось таке диво у переддень свят нам подарувала Вайцович Марія Андріївна, яка вже багато років є користувачем  нашої бібліотеки. Чудовий оберіг-віночок, який виготовила родичка Марії Андріївни- Надія - став окрасою нашого етно-центру.

 

        Також диво позитивного спілкування завжди нам дарують учні 6-го класу ТСЗОШ-інтернату. 23 грудня разом із вихователями Гуменюк Г. Й. та Воробець Г. В. вони завітали у бібліотеку №4 для дорослих на майстер-клас з виготовлення дідуха, який проводили керівники гуртка флористики та фітодизайну інтер'єру Тернопільського еколого-натуралістичного центру Залужець Марія Дмитрівна та Покляцька Павліна Василівна. 






        Марія Дмитрівна розповіла, що дідух - символ нового врожаю, добробуту, багатства і  уособлював в собі дух пращурів. Здавна у кожній українській родині поіменно знали і шанували до сьомого коліна всіх попередників. Звідси - і коріння слова дідух - від словосполучення "дідівський дух". Виготовляли дідуха з першого або ж останнього снопа - це   було своєрідним пожертвуванням найкращого збіжжя.

        Найголовнішими елементами для виготовлення дідуха є стержень з підставкою та колосся злакових культур: пшениці, жита, вівса, ячменю. На верхівку стержня прив'язують колосся однієї зернової культури і формують так звану "голову". Добре прикріпивши її шнурком, приступають до формування пучків із колосся та формують яруси дідуха. Наприклад: 1 ярус - 8 пучків (ячмінь), 2 ярус - 9-10 пучків(овес), 3 ярус -  12 пучків (жито), 4 ярус - 16 пучків (пшениця).

        Діти залюбки допомагали майстриням формувати пучки колосся, зв'язувати їх та творити дідух.

        Перед Святою вечерею господар у святковому одязі йшов до стодоли або комори, поважно брав зазделегідь приготованого дідуха й урочисто заносив до хати. Переступивши поріг - вітав усіх з Святвечором, бажав усіляких гараздів та щоб у прийдешньому році нікого  не бракувало, тобто, щоб ніхто не помер. Дідуха ставили на почесне місце в кутку, під ікони - на покуття, й приповідали: "Дідух цде до хати, а всяке зло - з хати".

        Окрім дідуха, різдвяним символом українців є павук, яких напередодні Різдва підвішували до центрального сволока. Учні зі своїми педагогами виготовили та подарували етно-центру ці два обереги, за що ми їм щиро вдячні.

        Також велика подяка Марії Дмитрівні, яка подарувала ще й старовинну ікону.

                                             Тож хай священний наш дідух
                                             дім оберігає,
                                             Хай щастя й радості Ісус
                                             усім Вам посилає!

Андріївські вечорниці

      13 грудня на Україні святкують одне із перших зимових свят, Андрія Первозданного. Ввечері сходились дівчата та хлопці на вечорниці, щоб поворожити на свою долю, хто скоріше заміж вийде, як будуть звати чоловіка і хто він буде по професії. Усі  жартували, дівчата вишивали, в'язали, хлопці калиту кусали.

       Тож пропонуємо Вам побувати на наших  українських вечорницях, які підготовили учні Тернопільської ЗОШ №4 та  з класним керівником Попович Юлією Степанівною, зав.шкільною бібліотекою Ясьончик Оксаною Захарівною, та колективом бібліотеки №4 для дорослих, яка знаходиться на Східному масиві.

        А от і наші гості, дівчата заплели стрічки у коси, вдягнули вишиванки, віночки на голову. Вони справді красуні.

       Світлицю української хати святково прибрали бібліотекарі, вікно вишитими фіранками завішали, стіл застелили вишитою скатертиною, а на столі - макітра з варениками, сметаною, пиріжки, пампушки, глечик з водою.

       У правому кутку - піч, біля якої стоїть кацюба, рогач, лопата. Біля печі порається господиня в народному одязі, зав'язана хусткою.

        Дівчата калиту готують в піч ставлять, а поки тісто запікається, дівчата пісні співають та гостей чекають.

         Пан калита прийшов, пан коцюба не спізнився, хлопці прибули і вечорниці розпочались...

     

          Хлопці калиту кусали та з дівчатами жартували, дівчата варениками пригощали, пампушками, ворожили "чоботами" хто скоріше заміж вийде, як чий чоловік називатись буде і яку професію буде мати і т. д.

           Вечір промайнув швидко, а нам не хотілось прощатись, тим більше відпускати наших гостей і ми всі говоримо їм до зустрічі.

             Дякуємо Юлії Степанівні та Оксані Захарівні за таких хороших, вихованих, розумних учнів. 

Свята ніч настає: давні різдвяні обереги українців

Вітай всіх, зірко ясна, мила
Для всіх щаслива ця хвилина.
Радійте, люди - Бог родився,
Славіть його Святе ім'я.
Нехай колядками вітає
Боже дитя уся земля.

       Із цими словами завітали в бібліотеку учні 6-го класу ТСЗОШ-інтернату. Прийшли вони з вихователями Гуменюк Г. Й., Воробець Г. В. та керівником флористики і фітодизайну Залужець М. Д.

      Ми завжди раді зустрічі з цими допитливими, позитивними дітьми та  їх педагогами, а  в цей раз вони подарували для етно-центру "павука". Виготовили діти цей оберіг своїми руками під керівництвом Марії Дмитрівни Залужець.

      У різдвяному павуці відображаються уявлення українців про організацію простору. "Павук", що "снує" світ - образ космосу-всесвіту.
      "Солом'яні павуки" - один із найдавніших витворів з соломки і найбільш загадковий. Їхні форми, побудовані на поєднанні множини однакових модулів, вражають своєю гармонією," - говорить майстер плетіння із соломи Олена Шибунова. Немає усталеної форми різдвяних павуків, головне правило при їх створенні: їхні деталі мають бути гармонійно поєднані. Чітка гармонія форм та руху павука покликані оберігати дім та господаря, вбираючи в павутину своєї конструкції все негативне, що могло завадити щасливому життю.

      Отож, ми щиро вдячні учням та їх педагогам за цей оберіг, який зайняв почесне місце у світлиці етно-центру.

      Іншим різдвяним оберегом в українців був дідух - великий і сонячний "хлібний сніп", який приносив у родину святковий настрій, затишок і символізував добрий урожай, мир і злагоду, достаток у домі.

      Марія Дмитрівна Залужець люб'язно погодилась провести в етно-центрі майстер-клас із виготовлення дідуха.

У бібліотеці - уроки мистецтва декупажу

                 Шукати красу всюди, де тільки можна її знайти,  і дарувати її тим, хто поруч з тобою. Для цього і живу на світі.
                                          Алессандро Д'Авенія.

                          Без витонченості і чогось по-справжньому прекрасного життя здається сірим, нудним і одноманітним. Саме тому ще з сивої давнини люди тянулися до красивого, прикрашали свій одяг, житло, посуд, знаряддя праці, а також створювали незабутні витвори мистецтва.

                           Як відомо, "краса врятує світ". Цей вислів актуальний і сьогодні. Незабутні емоції, зустріч із яскравим і красивим завжди дарує нашому колективу та гостям бібліотеки Анна Болдіна. Ось і сьогодні, у переддень новорічних свят, Аня разом із іншим фахівцем Тернопільського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - Оленою Грищук, провела майстер-клас із декупажу свічок.

Батьківська оселя - Берегиня роду

      В етно - центрі, який знаходиться в бібліотеці №4 для дорослих, пройшов виховний захід, який провела вихователь ТСЗШ - інтернату м.Тернополя Гуменюк Галина Йосифівна. Вона ознайомила учнів з давньою українською хатою. Діти побачили світлицю, в якій знаходяться ужиткові речі давнього часу: українська піч, лопата, кацюба, начиння, скриня, бамбетель, лава, прялка, веретена, колиска; вишиті рушники, манекени вдягнені в український стрій, картини і багато іншого.Учні, заступник директора з виховної роботи школи- інтернату Маніло Ольга Василівна, вихователі та гості мали можливість побачити виставку - презентацію "Оберіг із бабусиних рук", яку підготували працівники бібліотеки. Зав.бібліотекою Козелко С.С., розповіла про створення етно - центру.

    Усі речі, які  побачили  у світлиці етно - центру - і є наша Берегиня, наша оселя.

Все для мене тут рідне:

Стіни - білі, як сніг, 

І віконце привітне,

І дубовий поріг.

І ряденця строкаті,

Й рушники на стіні -

навіть дим в нашій хаті

Рідно пахне мені

                                       / Іван Гнатюк /  

Моя хата - моє тепло

Зимі рідний брат

     Небеса прозорі,
     мов глибінь ріки.
     Падають, як зорі,
     з явора листки.
     А над полем нитка
      дзвонить, як струна.
      Зажурилась квітка -
      чує сніг вона.
                      Павличко Д.

     У народі кажуть: березень і листопад - як братові брат. І справді, обидва місяці мають примхливий та мінливий характер, а ще відмежовують різні пори року.

     Досить цікавими є регіональні назви листопада - напівзимник, грудкотрус, листопадень, падолист. Останні два значення   зустрічаються в західноукраїнських говорах і в давнину означали закінчену дію, тобто "листя, котре вже опало".

     Є народне прислів'я: "Листопад - вересню онук, жовтню син, а зимі рідний брат". Збігає цей останній осінній місяць, за вікном вже літає дрібний сніг. За народним прогностиком: який день на Григорія (30 листопада) - така і зима. Давайте перевіримо чи збудеться це спостереження  прадідів у наш час.

Відродження та збереження народних традицій - запорука гідного майбутнього

   Народ існує, поки існує його мова, звичаї та традиції - те особливе, що вирізняє його серед інших народів. Створивши етно-центр, колектив нашої бібліотеки щиро прагне відродити та зберегти етно-культурні цінності українства.
     Ми щиро раді гостям, які відвідують нашу світлицю, особливо таким, які завітали до нас 25 листопада. Допитливі учні 6-В класу Тернопільської ЗОШ №4 разом із своєю учителькою Попович Юлією Степанівною та завідувачкою шкільною  бібліотекою Ясьончик Оксаною Захарівною не тільки з цікавістю слухали етно-екскурс, який провела зав. бібліотекою Козелко Світлана Степанівна, а й доповнювали її розповідь цікавими родинними історіями.

Цей рік 33-ій ще й досі у серці пече...

                                                                    Пригадай, Україно, ХХ століття своє...
                                                                    Дві трійки фатальні, як символ ненависті
                                                                                                                                         й горя.
                                                                    Цей рік 33-ій ще й досі у серці пече
                                                                    Якимсь несказанним і вічно страждаючим
                                                                                                                                         болем.

     Цього року - скорботна річниця національної трагедії українського народу - 80 років штучного голоду 1932-1933 років. Голоду, штучно створеного насильницькою масовою колективізацією, сталінською політикою розкуркулювання, горезвісними хлібозаготівлями, "чорними дошками" і "червоним терором". Трагедія України - вселенська, близько 70 держав засвідчили своє співчуття нашому народу, який у далекому 1933-му пережив геноцид, рукотворну людську ктастрофу.

     День пам'яті жертв голодоморів - щорічний національний пам'ятний день в Україні, що відзначається кожну четверту суботу листопада (запроваджений згідно з указом Президента України Л. Кучми від 26.11.1998р.)

     Традиційна емблема жалобних заходів за жертвами Голодомору:

     О 16:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція "Запали свічку", в рамках якої всі небайдужі несуть свічки до пам'ятників жертвам, а також запалюють їх в своєму вікні.

     У бібліотеці № 4 для дорослих діє книжкова вмставка "Дзвони серця", створений відеоролик "Голод - рана, що ятрить і досі":

                           
                                Вічна пам'ять мученикам

Етнографія - спільне захоплення тернопільських бібліотекарів та гостей із Польщі.

     З усіх національних ідентичностей, що їх тепер поділяють люди, національна ідентичність, мабуть, найважливіша.
                                                                   Ентоні Сміт

     Саме завдяки захопленню етнографією ми нещодавно познайомились із цікавою сім'єю. Родина Вентух приїхала в Україну з Польщі, щоб побачити наші старовинні замки, подивитись на церкви і костели. Їх зацікавив етно-центр, який діє при нашій бібліотеці.
     З розмови ми дізнались, що родинні корені цієї сім'ї починалися саме з України. Їхня дочка Кароліна Марківна поглиблено вивчає культурознавство в Ягелонському університеті (м. Краків). Навчання проходило за спеціальністю "українознавство". На даний момент вона пише наукову роботу, тематика якої пов'язана з Україною, її звичаями і традиціями, еміграцією людей за кордон.
     Кароліна позитивна, відкрита у спілкуванні, любить вивчати історію українського мистецтва. Завідуюча бібліотеки Світлана Степанівна провела цікавий екскурс в етно-центрі, гості захоплено роздивлялись експонати, задавали запитання.
     Колектив бібліотеки отримав позитивні емоції від цього спілкування і бажає Кароліні цікавих відкриттів у її науковій роботі та приємної подорожі з батьками по Україні. Будемо раді бачити їх своїми гостями знову.

Наші користувачі - наші друзі

Для мене книга - світло дня,
Для мене книга - зорі ночі...
Моя сім'я, моя рідня,
Мій розум, серце, мої очі...
Без книги я не проживу,
Вже як без вирію лелека...
Я і крізь вічність оживу
В отім святім - бібліотека.

     Без сумніву, бібліотека не може існувати без користувачів, інакше б вона була просто книгозбірнею. А саме читачі вносять у неї живе спілкування, теплоту своїх сердець, діляться думками про прочитане, а багато з них стає справжніми друзями бібліотеки.
     Однією з таких читачів є Ольга Романівна Горобець, а також її дочка Оленка.