Час доніс до наших майстринь бездоганні техніки вишивання традиційного одягу, ціле культурне джерело, але перейшло з поколінь у покоління, вбираючи у себе все найкраще, що стосується українців. Одна з цих технік вишивання «Білим по білому».
Саме у селищі Решетилівка, Полтавського краю, з’явилась дана техніка вишивання білими шовковими нитками на білому полотні. Ця техніка вже охопила весь світ і змісила не одну націю заговорити про себе.
«Раніше жінки вишивали переважно взимку, тоді було менше хатньої роботи. Сидячи біля вікна, вони спостерігали за візерунками, які на вікнах малював мороз, а потім переносили їх на полотно. Так і виникла вишивка білим по білому»,
Чисто біла сорочка, вишита білими нитками, котирувалася значно вище від звичайної і слугувала елементом як чоловічого, так і жіночого гардеробів.
Для неї було характерним широке застосування різноманітних геометричних фігур, багатих рослинних візерунків, а також великої кількості мережок. Крім класичної для полтавської вишивки лиштви, досить популярними видами швів у ній були також солов’їні вічка, зерновий вивід та вирізування, що надавало сорочкам делікатної напівпрозорості, легкості та ажурності.
Ще однією технікою, що хизується достатньою популярністю на Полтавщині, є вирізування. Існує багато видів вирізування: косе, клинчасте, орлове, вирізування по одній дірочці, на чотири дірочки тощо. Саме за допомогою вирізування у тканині утворювались отвори різного розміру, що робили сорочку ще цікавішою та унікальнішою
Найпишніше декорувалися рукави полтавських вишиванок – вони повністю зашивалися складними візерунками, що формували чіткі геометричні композиції, та густо призбирувалися на рівні передпліч. Також делікатна біла вишивка розміщувалася на уставках таких сорочок.
Полравці скромно вважають свою вишивку найскладнішою на українських теренах.
Немає коментарів:
Дописати коментар