Чародійна ніч…
Серед нашого народу
існує поетичне повір’я, що новорічна ніч для віруючих людей «розкриває небо, і
вони можуть просити у святих все, що їм забагнеться: перетворення води на вино,
каменя — на хліб, глини — на мід».
На Гуцульщині в
цю ніч ґаздиня бере опівночі на голову чоловічу шапку і з хлібом та коновкою
виходить до води. Там вона тричі занурює хліб у воду і примовляє: «Не хліб ся
купає в воді, але я — в здоров’ї і силі!» Набираючи води в коновку, вона
примовляє: «Я не беру воду, але мід і вино!...» Повертається ґаздиня до хати,
всі сплять — ніхто нічого не чує. Вона навшпиньках, без найменшого шелесту
підходить до своїх дітей і торкається їх голів мокрим хлібом, примовляючи:
«Абисьте були такі величні, як святий Василь величний». У коновку ґаздиня кидає
кілька срібних монет. Ранком на Новий Рік вся родина вмивається тою водою, і це
«принесе щастя на гроші через увесь рік!»
Ранком на «Меланки»
ґаздині старанно змащують піч глиною — «аби не кляла, що немащена!»... Звечора
на піч кладуть овес — «аби мала чим коня годувати, бо вона їде до міста на
герць».
Ніч проти Нового Року наповнена магічними
діями, чарами. Все це — намагання розгадати своє майбутнє і забезпечити щастя й
добробут на наступний рік.
Немає коментарів:
Дописати коментар