Урок народознавства: "Етнічна спадщина - безцінний скарб народу"

    Слово "вінок"  є збірним поняттям, майже в кожному етнографічному районі він мав іншу назву. 
Крім зазальнослов'янських назв - вінок, вянок, перев'язка, чільце з XiX-поч.XX ст. побутували такі назви як:
- коробуля, лубок (Поділля),
- теремок (Чернігівщина),
- капелюшиня,
- фес (Буковина), перта (Закарпаття),
- цвіток, квітка (Наддніпрянщина),
- косиця, (Подніпров'я).
   Гуцулки носили вінкоподібне чільце - нанизане на дріт або на ремінець,замість квіток були мідні пластинки у формі пелюсток. Дівчата з буковини носили коди - вінкоподібні прикраси, що кріпилися на тімені і пишно піднімалися вгору, волосся при цьому розпускалося.Віночок належить до українських національних символів - оберегів. Літом дівчата ходили з непокритою головою, а на свята одівали святкові віночки - це  дівоча прикраса із живих або штучних квітів.
   Історія вінка починається у глибокій давнині. За стародавнім віруванням предків через вінок приходили у наш світ безсмертні душі з потойбіччя.Згадка про вінки сягає шумерської культури XII - III ст. до н.е. Нащадками шумерів були представники культури шнурової кераміки, які мешкали на територої сучасної України в XV-XIVст. до н.е..
 До віночка  прив'язували стрічки у певному порядку, але посередині обов'язково мала бути коричнева - як символ землі годувальниці та достатку. 
   Потім по обидва боки вязали:  
   - червоні стрічки - символ любові; 
   -  жовті - символ сонечка, багатства, радості; 
   - зелені - символ життя на землі, щоб жилося довго, спокійно та щасливо;
   - голубі - символ чистоти і добра;
   - сині - символ здоров'я і очищення;
   закінчувались стрічки білими - на одній вишивали золотими нитками сонечко, а на другій  - місяць.

Мистецтво плести вінок - ціла наука, яку сьогодні майже забули. А раніше вона передавалася з покоління в покоління. Важливо було знати, як і коли збирати квіти, як їх вплітати у вінок та з яким зіллям поєднувати, як замочувати квіти у рослинних соках щоб вони довше були свіжими. Оскільки свіжий вінок - на добро, а зівялий - недобрий знак, якщо вінок розвився чи розірвався - чекай біди. Обряд вінкоплетин обов'язково супроводжувався піснями та приказками. В Україні існували вінки - вікові, магічні, ритуальні, звичаєві.
       Народна етнічна спадщина - безцінний скарб кожного народу. Зневажливе ставлення до своєї багатовікової історії, культури та традицій є культурний занепад нації і всього суспільства. А сучасна культура та звичаї, перестаючи живитись давніми народними джерелами,  починає втрачати свій національний колорит привабливість.Справжнє розуміння української культури неможливе без знання народних традицій та обрядів, без знайомства з національними симвовами і оберегами. Одним із таких символів - оберегів є український вінок.

     Віночки презентує на фото наша читачка, постійний волонтер нашої бібліотеки - Бартух Тетяна.

    Cплела  їх майстриня - Залужець Марія Дмитрівна на майстер класі, який пройшов у бібліотеці №4 для дорослих 2 червня 2014 р.