четвер, 26 червня 2014 р.

Тридент та його походження

     Знак тризуба, або тридент відомий у всьому світі з пам'ятних часів.З тризубом зображувалися Божества: грецький Посейдон, етруський ( а пізніше римський) Нептун, індійські ІІІ і ва та Вішну, скіфський Тагимасад, слов'нські Перун та Водяник.
     Серед істориків точилися часто дискусії про правомірність використання тризуба як державного герба. Одні стверджували, що це знак династії Рюриковичів і жодного відношення до всього українського народу не має.Українці ж самі видобули цей герб їз глибини тисячоліть, повернувши його із небуття, з непам'яті.Чи випадково це? Володимир Шаян назвав тризуб "Великим Таїнством Української Душі".
   Тризуб є одним з найстародавніших українських оберегів. Писав про це Володимир Січинський: "народний звичай не звязує ці знаки з християнськими емблемами та християнською догматикою, а лише трактує як талісман, що звязаний із старими міфологічними поняттями.Володимир Шаян вважав, що саме з Тризубом українці досягнуть перемоги. Вона має прийти через потрійну самопожертву: "Жертва - це є самознищення, як підказує обмежена егоїстична думка;  жертва - це радісна перемога над життям і смертю.Тризуб - Символ Потрійної Жертви і Потрійної Влади...
    Користувачі бібліотеки та громада нашого міста мають змогу побачити  вишитий обрус з тризубом, який передала в наш етно - центр Фостаковська Ольга Михайлівна. Дата, яка вишита - 1935 р. та чітко зафіксовані ініціали вишивальниці КБ - Ксенія Бень. Нею стала  мама Ольги Михайлівни, яка народилась і проживала в с.Мала Лука Гусятинського р-н. В часи СРСР за  вишивання та зберігання таких обрусів ( скатертин ) українцям загрожувало ув'язнення, заслання у Сибір...
     Наш колектив низько вклоняється дочці Ользі Михайлівні за те, що зуміла зберегти родинний оберіг і дала унікальну можливість жителям Тернополя побачити його.

неділя, 8 червня 2014 р.

Живуть традиції на Україні


День Святої Трійці - 
   П'ятидесятниця Зіслання Святого Духа. Зелені свята - одне з головних християнських свят.
Назва П'ятидесятниця походить від зіслання святого Духа на апостолів, це сталося в старозавітне свято П'ятидесятниці, встановлене в пам'ять про дарування єврейському народу Закону на горі Синай.
   На День святої Трійці до апостолів та Божої Матері  з'явився Святий Дух у вигляді вогненних язиків над їхніми головами освятивши своїм сяйвом їхні  душі. Цей Дух прийшовши на землю показавши шлях апостолам для їхніх проповідей та вчення Ісуса. Після того вони змогли розмовляти тими мовами яких раніше не знали.Вони звернулися до людей, закликавши їх до покаяння в ім'я порятунку. Потім апостоли здійснили обряд хрещення.

   Святкування Дня святої трійці не втратило деяких своїх традицій і в наш час. Все починається із святкової літургії, будинки прикрашають зеленню,оскільки на Сингаївській горі коли зявився Святий Дух все кругом зеленіло.
   Свято Трійці дівчата проводили обряди плетіння квіткових вінків і завивання берези. Якщо гарненько завити берізку, то збудуться бажання.
Сплетені напередодні Трійці вінки дівчата опускали у воду, спостерігали. Вінок плине значить будуть зміни у житі, крутиться на місці - весілля відміняється.

вівторок, 3 червня 2014 р.

Молодь та смачна отрута: правда про куріння, алкоголь, наркотики


     Учені довели конкретними науковими дослідженнями, що тривалість життя людини може складати 150 років.

     Історія свідчить, що навіть біля столітньої межі люди можуть залишатися працездатними. Так, Мікеланджело ство рював свої шедеври до 89 років,  Тиціан - до 94, Лев Толстой - до 82 роки.

     Сьогодні  середня тривалість життя в Україні - 57 років. У чому ж причина?
             За даними вчених, наше здоров'я залежить від таких факторів:
* спадковості - на 20% ;
* рівня медицини - на 10 % ;
* екології - на 20 % ;
* способу життя - на 50 % .
     Без здоров'я немає щастя. Народна мудрість каже: "Бережи одяг, поки новий, а здоров'я - поки молодий".  У нашій бібліотеці проходить цикл заходів для молоді  "Життя - спокута не своїх гріхів..."
     Пропоную ознайомитись із відео-уроком "Твій вибір - твоє життя. Не помились!"


                                                                                Ти знаєш, що ти - людина?
                                                                                Ти знаєш про це чи ні?
                                                                                Усмішка твоя - єдина,
                                                                                Мука твоя єдина,
                                                                                Очі твої - одні.
                                                                                Сьогодні усе для тебе -
                                                                                Озера, гаї, степи.
                                                                                 І жити - спішити требе,
                                                                                 Кохати спішити треба,
                                                                                 Гляди ж, не проспи!
                                                                                                   В. Симоненко

понеділок, 2 червня 2014 р.

Урок народознавства: "Етнічна спадщина - безцінний скарб народу"


    Слово "вінок"  є збірним поняттям, майже в кожному етнографічному районі він мав іншу назву. 
Крім зазальнослов'янських назв - вінок, вянок, перев'язка, чільце з XiX-поч.XX ст. побутували такі назви як:
- коробуля, лубок (Поділля),
- теремок (Чернігівщина),
- капелюшиня,
- фес (Буковина), перта (Закарпаття),
- цвіток, квітка (Наддніпрянщина),
- косиця, (Подніпров'я).
   Гуцулки носили вінкоподібне чільце - нанизане на дріт або на ремінець,замість квіток були мідні пластинки у формі пелюсток. Дівчата з буковини носили коди - вінкоподібні прикраси, що кріпилися на тімені і пишно піднімалися вгору, волосся при цьому розпускалося.Віночок належить до українських національних символів - оберегів. Літом дівчата ходили з непокритою головою, а на свята одівали святкові віночки - це  дівоча прикраса із живих або штучних квітів.
   Історія вінка починається у глибокій давнині. За стародавнім віруванням предків через вінок приходили у наш світ безсмертні душі з потойбіччя.Згадка про вінки сягає шумерської культури XII - III ст. до н.е. Нащадками шумерів були представники культури шнурової кераміки, які мешкали на територої сучасної України в XV-XIVст. до н.е..
 До віночка  прив'язували стрічки у певному порядку, але посередині обов'язково мала бути коричнева - як символ землі годувальниці та достатку. 
   Потім по обидва боки вязали:  
   - червоні стрічки - символ любові; 
   -  жовті - символ сонечка, багатства, радості; 
   - зелені - символ життя на землі, щоб жилося довго, спокійно та щасливо;
   - голубі - символ чистоти і добра;
   - сині - символ здоров'я і очищення;
   закінчувались стрічки білими - на одній вишивали золотими нитками сонечко, а на другій  - місяць.
Мистецтво плести вінок - ціла наука, яку сьогодні майже забули. А раніше вона передавалася з покоління в покоління. Важливо було знати, як і коли збирати квіти, як їх вплітати у вінок та з яким зіллям поєднувати, як замочувати квіти у рослинних соках щоб вони довше були свіжими. Оскільки свіжий вінок - на добро, а зівялий - недобрий знак, якщо вінок розвився чи розірвався - чекай біди. Обряд вінкоплетин обов'язково супроводжувався піснями та приказками. В Україні існували вінки - вікові, магічні, ритуальні, звичаєві.
       Народна етнічна спадщина - безцінний скарб кожного народу. Зневажливе ставлення до своєї багатовікової історії, культури та традицій є культурний занепад нації і всього суспільства. А сучасна культура та звичаї, перестаючи живитись давніми народними джерелами,  починає втрачати свій національний колорит привабливість.Справжнє розуміння української культури неможливе без знання народних традицій та обрядів, без знайомства з національними симвовами і оберегами. Одним із таких символів - оберегів є український вінок.
     Віночки презентує на фото наша читачка, постійний волонтер нашої бібліотеки - Бартух Тетяна.
    Cплела  їх майстриня - Залужець Марія Дмитрівна на майстер класі, який пройшов у бібліотеці №4 для дорослих 2 червня 2014 р.

неділя, 1 червня 2014 р.

Книжка в епоху Інтернету, або Навіщо читати


             Читання   багато - функціональне. Для одних читання - "праця і творчість" (філософ В. Ф. Асмус), для інших  - "розмова з найкращими людьми минулих часів" (філософ Р. Декарт), "блаженне муркотіння" (письменник В. Набоков), "інтелектуальна пригода" (філософ і математик А. Уайтхед), "дихання розуму" (письменник А. Ліханов).

     Навіщо читати? Всесвітня організація охорони здоров'я включила грамотність до числа 20-ти найважливіших показників, що визначають здоров'я нації. Отже, читати потрібно, щоб повноцінно жити.

     Друкована книга, її дух, зачаровувала здавна. Пропоную переглянути картини майстрів пензля різних епох і народів, присвячені людині, захопленій книжкою:

Мистецтво про читання on PhotoPeach


      ХХІ століття називають іще епохою електронної інформації. Для більшості населення планети Земля вже не має значення, в якій формі знайти необхідну інформацію: друкованій чи віртуальній. Та заради об'єктивності потрібно зазначити, що за результатами досліджень, проведених у США, загальна продуктивність сприйняття електронного тексту на 20 % нижча, ніж друкованого. Як стверджують психологи, уява при сприйнятті електронного тексту пасивна, тому можливості емоційного, естетичного й аналітичного читання в роботі з такими текстами обмежені.
                             ОТОЖ,
                                          ЧИТАЙ,
                                                        ЩОБ:
- розширювати кругозір,
- вчитися,
- отримувати інформацію,
- краще розуміти інших,
- зберегти пам'ять про минуле,
- орієнтуватися в сьогоденні,
- переймати досвід минулих поколінь,
- сховатися від дійсності,
- шукати сенс життя,
- вгамовувати свою допитливість,
-   розважатися,
- підвищувати культурний рівень.


       А для чого потрібне читання Вам?
     Завітайте у нашу бібліотеку - і ми підберемо літературу, враховуючи Ваші уподобання.

Майстриня на всі руки

      Наша читачка, часта гостя Марія Дмитрівна Залужець кожного разу дивує мене все більше. Вона майстриня на всі руки. За місяць до Різдва вона проводить майстри класи у нас в етно - центрі по виготовленню різдв'яного Павука та Дідуха. Та обов'язково залишає їх нам у дарунок.
      Марія Дмитрівна гарно вишиває, робить вироби з бісеру, чарівно співає. У кожний виріб вкладає душу і серце, щиру молитву. Надзвичайно любить квіти і знає про них майже все. На днях Марія Дмитрівна завітала до нас в бібліотеку з дарунком. Виплела вона 2 українських віночки, які будуть прикрашати наші манікени
      Віночок є символом життєдайного Сонечка. Він був оберегом і "лікарем". Починали носити віночок дівчатка з 3 років. Перший віночок плела мама, купала його сім днів у росах, коли на небі сонце зійде. Потім до скрині клала.У віночок вплітала чорнобривці, незабутки, барвінок, ромашки.

Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці, любисток - допомагали позбутися головного болю.




Незабутки та барвінок - зір розвивали.












Ромашка - серце заспокоювала.
 






  У 4 рочки плели інший віночок. Усі кінчики пелюсток  вже були розсічені: безсмертник подарує здоров'я.
       У 6 років у віночок вплітали мак, що давав сон та беріг думки, а також волошки.
       Для семирічної дівчинки плели віночок із семи квіток. Вперше вплітали цвіт яблуні. У яблуні прохали для дитини долі і здоров'я. У центрі було гроно калини. 
     Дівчинці у 12 років вплітали 12 квіток. Обов'язково у вінку мав бути деревій - на довголіття.
У жнива плели вінки із пшениці та жита. На Зелені свята - із різного зілля.
   



  Наречена в день весілля одягала вінок, намисто. стрічки, вишиту сорочку. У цей день вони були для неї надійними оберегами.