неділю, 29 вересня 2013 р.

Цікава зустріч із цікавими людьми

      27 вересня в Українському народному домі "Перемога" в рамках Бібліофесту-ІІІ відбулася зустріч з літературною сім'єю: Володимиром Лисом та його дружиною Надією Гуменюк.

     Володимир Савович - український журналіст, драматург, письменник. Його роман "Століття Якова" здобув перемогу в національному конкурсі "Коронація слова" у статусі "Найкращий роман десятиліття".

       Надія Гуменюк - письменниця, автор поетичних збірок, романів, п'єс, книжок для дітей.
     
     Володимир Савович розказав: "дружина - перший читач моїх книжок, а я перший читаю її твори.Остання її поетична збірка "Голос папороті" - чудова". Вона багато пише для дітей. Нещодавно вийшов дуже цікавий історично-фантастичний роман "Білий вовк на чорному шляху" - про те, як сучасний комп'ютеризований хлопчик потрапляє в козацьку добу, і у тій реальності історія складається по-іншому: Богдан Хмельницький не програє Берестецьку битву, і це впливає на усі подальші події."

     Надія поділилась, що любить роман "Століття Якова". "Ця історія проста і задушевна, вона зрозуміла для читачів будь-якого віку: в ній такі поняття, як кохання, совість, доброта, зрада, кара. - говорить п. Надія "Окрім того твір містить надзвичайно виразний місцевий колорит. У двох сотнях сторінок - сто років української історії та сто років життя окремої людини з непростою долею..."

      Присутні з цікавістю дізналися, що події на Тернопільщині спонукали Надію Гуменюк до написання книги "Лелеча фортеця".
 
     Родина В. Лиса та Н. Гуменюк - щира, відкрита для спілкування. Письменники цікаво та змістовно відповідали на питання, і всі були в захопленні від віршів п. Надії:
                                       Як небагато нам для щастя треба!
                                        Родину, друзів, щирість, розуміння.
                                        Тепла від сонця, синяви від неба,
                                        Здоров'я і снаги, горіння, а не тління.

                                        І як важливо, щоби нас любили,
                                        Не на словах, а незрадливо-тихо.
                                        Самих в тяжку годину не лишили б,
                                        А втішили би, коли прийде лихо.

                                        І як від нас потрібно небагато:
                                        Щоб не забути про своє коріння,
                                        Не зачерствіти, серцем працювати,
                                        Не проміняти на мідяк сумління.
                                


 

Немає коментарів:

Дописати коментар